сплін
СПЛІН, у, ч., заст.
Пригнічений стан; нудьга.
Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш);
Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)