сплін
СПЛІН, у, ч., книжн. Важкий, пригнічений стан; нудьга, хандра.
Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш, Вибр., 1969, 378);
Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 21).
Словник української мови (СУМ-11)