сплін

(англ. spleen), -у, ч., книжн. Пригнічений настрій, нудьга.

Цей тихий жаль, і теплий сплін і сум,

І лиш по цьому пізнаєш кордони

Між дійсністю і вимріяним сном. (Т.1, кн.2:20);

А де шаліли пристрасті обачні —

вже владарює сардонічний сплін. (П-1:174).

Значення в інших словниках

1. сплін — сплін іменник чоловічого роду хандра книжн.  Орфографічний словник української мови
2. сплін — Хандра, нудьга, дражливий настрій.  Словник синонімів Караванського
3. сплін — -у, ч., книжн. Тяжкий, пригнічений стан; нудьга, хандра.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сплін — Нудьга, див. скорбіти  Словник чужослів Павло Штепа
5. сплін — СПЛІН, у, ч., заст. Пригнічений стан; нудьга. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький).  Словник української мови у 20 томах
6. сплін — (англ. spleen, від грец. σπλήν – селезінка) пригнічений настрій, нудьга. В давнину такий стан пояснювали хворобою селезінки (звідки й назва).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. сплін — НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст.  Словник синонімів української мови
8. сплін — Сплін, -ну (англ.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сплін — СПЛІН, у, ч., книжн. Важкий, пригнічений стан; нудьга, хандра. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш, Вибр., 1969, 378); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 21).  Словник української мови в 11 томах