сподіяти
СПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що, розм.
Учинити, зробити.
– Що ти сподіяв! – говорю йому. – А що я сподіяв? Будеш вільна, – от що! (Марко Вовчок);
Згідно волі сподій, о благословенний, щоб і мене до них [молитов] долучили (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)