Великий тлумачний словник сучасної мови

сподіяти

споді́яти

-ію, -ієш, док., перех., розм.

Учинити, зробити.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сподіяти — споді́яти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. сподіяти — СПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що, розм. Учинити, зробити. – Що ти сподіяв! – говорю йому. – А що я сподіяв? Будеш вільна, – от що! (Марко Вовчок); Згідно волі сподій, о благословенний, щоб і мене до них [молитов] долучили (І. Драч).  Словник української мови у 20 томах
  3. сподіяти — СПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех., розм. Учинити, зробити. — Що ти сподіяв! — говорю йому. — А що я сподіяв? Будеш вільна,— от що! (Вовчок, І, 1955, 137).  Словник української мови в 11 томах
  4. сподіяти — Сподіяти, -дію, -єш гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.  Словник української мови Грінченка