сподіяний
споді́яний
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до сподіяти.
|| сподіяно, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. сподіяне, -ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.
Великий тлумачний словник сучасної української мовисподі́яний
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до сподіяти.
|| сподіяно, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. сподіяне, -ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.
Великий тлумачний словник сучасної української мови