сподіяний

СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до споді́яти.

Міру тяжку сподіяних мною вчинків Можна пізнати хіба по купі піску (І. Драч);

// у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.

Хома тікав, мов загнаний звірюка .. Які страхи шматували його темну душу – жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. сподіяний — споді́яний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. сподіяний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до сподіяти. || сподіяно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. сподіяне, -ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сподіяний — СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до споді́яти; // у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Хома тікав, мов загнаний звірюка.. Які страхи шматували його темну душу — жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (Довж., І, 1958, 94).  Словник української мови в 11 томах