сподіяний
СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до споді́яти;
// у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.
Хома тікав, мов загнаний звірюка.. Які страхи шматували його темну душу — жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (Довж., І, 1958, 94).
Словник української мови (СУМ-11)