споконвік
СПОКОНВІ́К, присл.
Те саме, що споконві́ку.
Після роботи хто куди, – Хто в драматичний, хто в співочий, Хто вчитись крою та шиття (Це діло споконвік дівоче Теж необхідне для життя) (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)СПОКОНВІ́К, присл.
Те саме, що споконві́ку.
Після роботи хто куди, – Хто в драматичний, хто в співочий, Хто вчитись крою та шиття (Це діло споконвік дівоче Теж необхідне для життя) (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)