спокусливий
СПОКУ́СЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний спокусити (у 1 знач.); заманливий, привабливий.
Від них [яблук] линув до кімнати тонкий, спокусливий запах (О. Десняк);
Я не хотів і на мить піддатися спокусливому бажанню залягти на відпочинок (Ю. Збанацький);
– А що, Марусе, коли нам поїхати самим? – подав спокусливу думку Степан. – Невже ми не зможемо правувати кіньми? (С. Добровольський);
Щось незбагненно заманливе, щось надто спокусливе тягло її подалі.., в якусь невідану далечінь (Яків Баш).
2. Чуттєво збудливий, звабливий.
Легке жіноче вбрання шелестить, напахчене спокусливою “Джіокондою” (Я. Качура);
Він поставав перед її очима якимсь іншим, привабливим і спокусливим, як гріх... (А. Шиян);
Аж помолодів старий і з кожним днем починав виглядати таким собі спокусливим чортом (Ю. Збанацький);
– Ти зрозумій, що всі приходили тільки використати тебе – дівчину, гарну, вродливу, дівчину, спокусливу, коли хочеш (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)