спокусливий
СПОКУ́СЛИВИЙ, а, е.
1. Здатний спокусити (у 1 знач.); заманливий, привабливий.
Від них [яблук] линув до кімнати тонкий, спокусливий запах (Десняк, Десну.., 1949, 290);
Я не хотів і на мить піддатися спокусливому бажанню залягти на відпочинок (Збан., Ліс. красуня, 1955, 112);
— А що, Марусе, коли нам поїхати самим? — подав спокусливу думку Степан. — Невже ми не зможемо правувати кіньми? (Добр., Очак. розмир, 1965, 207).
2. Чуттєво збудливий, звабливий.
Легке жіноче вбрання шелестить, напахчене спокусливою «Джіокондою» (Кач., II, 1958, 339);
Він поставав перед її очима якимсь іншим, привабливим і спокусливим, як гріх… (Шиян, Баланда, 1957, 6);
Аж помолодів старий і з кожним днем починав виглядати таким собі спокусливим чортом (Збан., Єдина, 1959, 357).
Словник української мови (СУМ-11)