спокусливо

СПОКУ́СЛИВО.

1. Присл. до споку́сливий.

За огорожею спокусливо шелестіли зарості білої акації (Сенч., На Бат. горі, 1960, 24);

Тільки тепер Супрун бачить, як по-бісівськи спокусливо вибиваються на привабливому обличчі жінки червоні яблука рум’янців (Стельмах, II, 1962, 122).

2. у знач. присудк. сл. Привабливо, заманливо.

Знати все! Це спокусливо (Смолич, II, 1958, 54).

Значення в інших словниках

1. спокусливо — споку́сливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спокусливо — 1》 Присл. до спокусливий. 2》 у знач. присудк. сл. Привабливо, заманливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спокусливо — СПОКУ́СЛИВО. 1. Присл. до споку́сливий. За огорожею спокусливо шелестіли зарості білої акації (І. Сенченко); Тільки тепер Супрун бачить, як по-бісівськи спокусливо вибиваються на привабливому обличчі жінки червоні яблука рум'янців (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах