споловіти

СПОЛОВІ́ТИ, і́є.

Док. до полові́ти.

Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Ірина Вільде);

* Образно. Мене ти кликало своєю глибиною, І серце моє рано споловіло (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. споловіти — сполові́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. споловіти — -іє. Док. до половіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споловіти — Їє, недок., перех. Від половіти (про збіжжя) – жовтіти дозріваючи. Вижовкни, світе мій, споловій мою душу, ранній... (ЗД:44).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. споловіти — СПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти. Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Вільде, Сестри.., 1958, 283).  Словник української мови в 11 томах