споловілий

СПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до сполові́ти.

Тритонка .. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Яків Баш);

Скрипник – сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (М. Коцюбинський);

Припавши лицем до споловілої від засухи, мертвої трави, Бронко лежав у тіні старезної чорнокорої липи на горбку (Ірина Вільде);

// у знач. прикм.

До діброви пливуть хвилі споловілого жита в якому звільна походжає лінивий вітер (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. споловілий — сполові́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. споловілий — див. жовтий  Словник синонімів Вусика
3. споловілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до споловіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споловілий — А, -е. Дієпр. акт. мин. ч. до споловіти. Вижовкни, світе мій, від води і від берега вижовкни, споловілим піском упади (ЗД:44).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. споловілий — СПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сполові́ти. Тритонка.. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Баш, Надія, 1960, 237); Скрипник — сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах