споминка
СПО́МИНКА, и, ж.
Те саме, що спо́гад.
Умер Ігнат навіки в дівочому серці. Єсть про його споминки, є жаль, а кохання, мов пташка в вирій, одлетіло (П. Куліш);
В кузні було весело й привітно, як ніде, і ще й досі споминка про татову кузню будить в моїй пам'яті, може, найприємніші й найщасливіші хвилі мого дитинства (І. Франко);
А як мав ти, брате, Про давнє згадати – Піднять в голові Споминку про бучі та чвари старі, Тоді, віщий брате, Починав спускати Десять соколів На табун лебедів (Панас Мирний);
На жаль, Чужбинський не назвав в своїх споминках нікого з тих “інших” знайомих, а через те навіки пропав слід, у кого тоді ще був Шевченко (О. Кониський).
Словник української мови (СУМ-20)