споро
СПО́РО.
Присл. до спо́рий 1.
Почали наші бориславці рити-копати свої .. ґрунти .. Не споро йшла робота, не живо зиск напливав (І. Франко);
Полоззя лунко рипнули (бо морозець) і споро помчали вулицею до Академії (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)