споряджати
СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що.
1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь.
Встали рано; дядина скоренько спорядила мене, – ми й пішли до Золотарихи (Ганна Барвінок);
Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували (Іван Ле);
Синок Мар'яни Пліт в дорогу споряджає (П. Усенко);
Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук).
2. розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати.
Нові улії струже, споряджає [Грицько] (Ганна Барвінок);
Того року батько спорядив мені прехороші гринджольці [ґринджолята] (Марко Вовчок);
Можна .. за гроші спорядити Корабель хороший (С. Руданський).
3. Готувати що-небудь, приводити в стан готовності; опоряджати, налаштовувати.
Спорядили обід ситий, На двох розділили (С. Руданський);
Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити (П. Куліш).
4. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням; екіпірувати.
Двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають (П. Куліш);
Дбайливо спорядив Данило своє військо, і сам одягнувся, немов на свято (А. Хижняк);
Наполеон спорядив армію приблизно в 600 тис. і вторгся в Росію (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)