споряджати

СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що.

1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь.

Встали рано; дядина скоренько спорядила мене, – ми й пішли до Золотарихи (Ганна Барвінок);

Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували (Іван Ле);

Синок Мар'яни Пліт в дорогу споряджає (П. Усенко);

Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук).

2. розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати.

Нові улії струже, споряджає [Грицько] (Ганна Барвінок);

Того року батько спорядив мені прехороші гринджольці [ґринджолята] (Марко Вовчок);

Можна .. за гроші спорядити Корабель хороший (С. Руданський).

3. Готувати що-небудь, приводити в стан готовності; опоряджати, налаштовувати.

Спорядили обід ситий, На двох розділили (С. Руданський);

Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити (П. Куліш).

4. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням; екіпірувати.

Двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають (П. Куліш);

Дбайливо спорядив Данило своє військо, і сам одягнувся, немов на свято (А. Хижняк);

Наполеон спорядив армію приблизно в 600 тис. і вторгся в Росію (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me