споряджати

СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.

1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь.

Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували (Ле, Клен. лист, 1960, 71);

Синок Мар’яни Пліт в дорогу споряджає (Ус., На.. берегах, 1951, 113);

Встали рано; дядина скоренько спорядила мене, — ми й пішли до Золотарихи (Барв., Опов.., 1902, 70);

Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (Іщук, Вербівчани, 1961, 7).

2. розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати.

Нові улії струже, споряджає [Грицько] (Барв., Опов.., 1902, 144);

Того року батько спорядив мені прехороші гринджольці [гринджолята] (Вовчок, VI, 1956, 304);

Можна.. за гроші спорядити Корабель хороший (Рудан., Тв., 1956, 94).

3. Готувати що-небудь, приводити в стан готовності; опоряджати, налаштовувати.

Спорядили обід ситий, На двох розділили (Рудан., Тв., 1959, 272);

Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити (П. Куліш, Вибр., 1969, 110).

4. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням; екіпірувати.

Двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають (П. Куліш, Вибр., 1969, 118);

Дбайливо спорядив Данило своє військо, і сам одягнувся, немов на свято (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 568);

Наполеон спорядив армію приблизно в 600 тис. і вторгся в Росію (Нова іст.. 1956, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me