споряджати

Значення в інших словниках

1. споряджати — споряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. споряджати — (в дорогу) виряджати, збирати, ЛАДНАТИ, готувати, рихтувати; (руками) майструвати; (хату) опоряджати, (віз) налаштовувати; (військо) екіпірувати. Словник синонімів Караванського
3. споряджати — -аю, -аєш, недок., спорядити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Забезпечувати всім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь. 2》 розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споряджати — СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що. 1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь. Словник української мови у 20 томах
5. споряджати — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. споряджати — СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь. Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Словник української мови в 11 томах
7. споряджати — Споряджа́ти, -джа́ю, -єш сов. в. споряди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приготовлять, приготовить, снаряжать, снарядить, устраивать, устроить. Нові уліг струже, споряжає. Г. Бар. 144. Спорядимо перш воза, а тоді вже й обідати. Канев. Словник української мови Грінченка