спражній

СПРА́ЖНІЙ, я, є, заст., рідко.

Те саме, що спра́вжній.

Семен Іванович склав дашком коло рота долоні, і над водою далеко розітнулося хрипке крякання, наче спражній заклик самиці-норця: – Кхга-а, кхга-а, кхга-а... (Б. Антоненко-Давидович);

Жовнір підніс монету до очей, повертів між пальцями, навіть для чогось понюхав і, переконавшись, що то спражній злотий, швидко подався геть (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. спражній — Спражній, -я, -є = справжній. Та й у батенька не знаю добра, ані добра, ні роскоші, ні спражнього лиха. Чуб. V. 224.  Словник української мови Грінченка