спредвіку
СПРЕДВІ́КУ, присл., рідко.
Те саме, що споконві́ку.
Таємничі чари мистецтва спредвіку викликають подив, оволодівають людськими серцями, спонукають до роздумів (із журн.);
Зерно сушать спредвіку, сушать в усіх країнах світу (з наук.-попул. літ.);
Послуговуються мелісою спредвіку – в кулінарнії, медицині, бджільництві, парфюмерії, побуті (з наук.-попул. літ.);
Появу хвостатих зірок спредвіку мали за погану ознаку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)