спричинення
СПРИЧИ́НЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спричиня́ти 1, 2.
Водночас доповіддю залишилися незадоволені противники глобалізації, які звинувачують ВТО, СБ і МВФ у спричиненні бідності (із журн.);
Спричинення шкоди фізичним особам.
2. Те, що служить причиною чого-небудь, зумовлює щось.
Науково обґрунтовані причини виникнення і впливу різноманітних спричинень випадкового, штучного та природного походження, які призводять до втрати надійності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)