спричинення

спричи́нення

-я, с.

Дія за знач. спричинити.

Значення в інших словниках

1. спричинення — спричи́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спричинення — СПРИЧИ́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спричиня́ти 1, 2. Водночас доповіддю залишилися незадоволені противники глобалізації, які звинувачують ВТО, СБ і МВФ у спричиненні бідності (із журн.); Спричинення шкоди фізичним особам.  Словник української мови у 20 томах