спричинення
СПРИЧИ́НЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спричиня́ти 1, 2.
Водночас доповіддю залишилися незадоволені противники глобалізації, які звинувачують ВТО, СБ і МВФ у спричиненні бідності (із журн.);
Спричинення шкоди фізичним особам.
2. Те, що служить причиною чого-небудь, зумовлює щось.
Науково обґрунтовані причини виникнення і впливу різноманітних спричинень випадкового, штучного та природного походження, які призводять до втрати надійності (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спричинення — спричи́нення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- спричинення — -я, с. Дія за знач. спричинити. Великий тлумачний словник сучасної мови