спричинятися
СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док.
1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось.
За цей час він побачив, що інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха – гори оголюються і на камені вже нічого не росте (М. Чабанівський);
Значне перегрівання організму спричиняється до теплового удару, який часто закінчується смертю (з навч. літ.);
Така репутація Івана Івановича спричинялася до того, що бійці ніколи не консультувалися в нього у важливих справах (І. Багмут);
Мокра, непривітна, а потім безсніжна погода спричинилася до зменшення числа відпочиваючих (В. Козаченко);
Успенський вирішив, що приписана йому слава Костиля й інших двох може спричинитися кінець кінцем до його загибелі (П. Панч);
Радіючи, що вірші спричинились до зміни настрою і цікавої розмови про поезію, Артем пообіцяв написати й про них [студентів] самих (О. Підсуха);
Домінуюча роль місцевого населення [Північного і Балтійського морів] спричинялась до асиміляції прийшлих елементів;
// Сприяти чому-небудь.
2. перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь.
Річний рух Сонця по екліптиці – явище позірне, і воно спричиняється обертанням Землі навколо Сонця (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)