спромога
СПРОМО́ГА, и, ж., розм.
Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога.
Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (П. Грабовський);
Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу й те господарство, яке залишив їй чоловік-п'яниця (Л. Яновська);
// Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість.
Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен, аби дати їй спромогу .. знайти жениха-богослова (М. Коцюбинський);
Здавалося, щасна доля зглянулася і на його [Т. Шевченка], .. оселила в рідній стороні, дала спромогу працювати задля рідного народу (Панас Мирний);
// Наявність матеріальних засобів.
– Малі в мене тепер гроші: немає спромоги більш як п'ять карбованців позичити (Б. Грінченко);
– Депеша .. проста і коштує тільки сорок п'ять копійок, бо її автор не мав спромоги заплатити більш (В. Самійленко).
Не ма́ти спромо́ги див. ма́ти²;
(1) По спромо́зі – в міру можливості, наскільки можливо.
Мати дає волю дочці, “щоб мала по чім згадувати молодість”, вбирає .. її по своїй спромозі (І. Франко);
Сею публікацією сповняю по спромозі лише мій тихий обов'язок, який і був єдиною провідною зорею, що присвічувала мені при моїй смиренній праці (Ю. Щербак);
(2) У (в) спромо́зі – мати можливість.
Порфирова мати і знову з надією і пошаною дивилась на Антона Герасимовича. Адже цей чоловік, здавалося їй, у спромозі дати щодо сина справжню пораду, видно, він наскрізь бачить своїх підопічних, читає, мов розгорнуту книгу, їхні дитячі правопорушницькі душі;
Не в спромозі втекти уже, – рись перекинулась на спину черевом вгору, випустила пазурі і зайняла так оборону (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)