спромога

спромо́га

-и, ж., розм.

Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога.

|| Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість.

|| Наявність матеріальних засобів.

У спромозі — мати можливість.

По спромозі — в міру можливості, наскільки можливо.

Значення в інших словниках

1. спромога — спромо́га іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спромога — Спроможність, здатність; змога, можливість; ФР. кошти, засоби.  Словник синонімів Караванського
3. спромога — див. можливість; сила  Словник синонімів Вусика
4. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (П.  Словник української мови у 20 томах
5. спромога — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.  Словник синонімів української мови
6. спромога — Спромо́га, -мо́ги, -мо́зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (Граб.  Словник української мови в 11 томах
8. спромога — Спромога, -ги ж. Возможность, средства. К. Кр. 9. Не скупість, — така спромога.  Словник української мови Грінченка