1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спромога

спромо́га

-и, ж., розм.

Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога.

|| Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість.

|| Наявність матеріальних засобів.

У спромозі — мати можливість.

По спромозі — в міру можливості, наскільки можливо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спромога — спромо́га іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спромога — Спроможність, здатність; змога, можливість; ФР. кошти, засоби. Словник синонімів Караванського
  3. спромога — див. можливість; сила Словник синонімів Вусика
  4. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (П. Словник української мови у 20 томах
  5. спромога — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст. Словник синонімів української мови
  6. спромога — Спромо́га, -мо́ги, -мо́зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (Граб. Словник української мови в 11 томах
  8. спромога — Спромога, -ги ж. Возможность, средства. К. Кр. 9. Не скупість, — така спромога. Словник української мови Грінченка