1. Словник синонімів української мови

спромога

НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.; НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ (СИ́ЛАХ), НЕ В ЗМО́ЗІ (СПРОМО́ЗІ) (з інфін. — який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙ до чого, НЕЗУГА́РНИЙ до чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙ на що, до чого, розм., НЕГОДЯ́ЩИЙ до чого і без додатка, розм., НЕ ГО́ДНИЙ (НЕ ГО́ДЕН) з інфін. і без додатка, розм., НЕГІ́ДНИЙ на що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама (Катька), що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна — річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти — безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав (секретар) миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); — А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, — може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий (Леся Українка). — Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.

СПРОМО́ЖНІСТЬ (наявність сили, вміння і т. ін. до здійснення чого-небудь), ЗМО́ГА, СПРОМО́ГА розм., МО́ГА заст. І раптом схопився, збуджений переляком.. Відібрало йому спроможність крикнути на ґвалт (І. Ле); Коли б мені так само (як землі) змогу мати Щороку оживати навесні (Л. Дмитерко); Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу господарство (І. Нечуй-Левицький). — Пор. можливість.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спромога — спромо́га іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спромога — Спроможність, здатність; змога, можливість; ФР. кошти, засоби. Словник синонімів Караванського
  3. спромога — див. можливість; сила Словник синонімів Вусика
  4. спромога — -и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. || Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість. || Наявність матеріальних засобів. У спромозі — мати можливість. По спромозі — в міру можливості, наскільки можливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (П. Словник української мови у 20 томах
  6. спромога — Спромо́га, -мо́ги, -мо́зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спромога — СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (Граб. Словник української мови в 11 томах
  8. спромога — Спромога, -ги ж. Возможность, средства. К. Кр. 9. Не скупість, — така спромога. Словник української мови Грінченка