спроможний
СПРОМО́ЖНИЙ, а, е, на що і з інфін.
Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь.
Згідно з Ортегою, тільки філософське мислення, самоспоглядання спроможне вберегти істину від отруйних впливів політичної демагогії (з наук. літ.);
Доларами правди не купити, Кровію безсмертя не залить, І ніякі в світі уоллстріти Не спроможні сонце погасить (М. Рильський);
// Який має здібності до чого-небудь, уміє здійснювати, виконувати щось.
Далеко краще написать свої власні повісті тому, хто спроможний, на ті ж самі [історичні] теми (Леся Українка);
Орлюк прощався з селом і молодою дружиною. Ще цілий рік життя і смерть розкривались перед ним у битвах, перед якими мерхли всі битви, на які будь-коли спроможна була людина (О. Довженко);
// Який може, має можливості здійснити що-небудь.
Коли б батько сам був спроможний вирішувати це питання, він, безперечно, призначив би Катерині найбільшу суму (Ірина Вільде);
Княжна, знати, і сама боліє душею, що не спроможна реально допомогти поетові (О. Кониський);
// Який має певну природну здатність до чого-небудь.
Вчені вважають, що птахи спроможні бачити крізь шари хмар. Можливо, що очі птахів уловлюють ультрафіолетові промені, які не може бачити людське око (з наук.-попул. літ.);
При температурі 15 ступнів у затінку людський організм спроможений витримати без води 17 днів, а при 32 – ледве 3 доби (з наук.-попул. літ.);
Її вульгарність здавалась йому особливим і досить високим стилем, який не не кожна жінка спроможна мати (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)