спроможний
СПРОМО́ЖНИЙ, а, е, на що і з інфін. Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь.
Тільки свідомий і організований пролетаріат спроможний відвоювати народові справжню, не фальшиву свободу (Ленін, 8, 1970, 177);
Доларами правди не купити, Кровію безсмертя не залить, І ніякі в світі уоллстріти Не спроможні сонце погасить (Рильський, III, 1961, 81);
// Який має здібності до чого-небудь, уміє здійснювати, виконувати щось.
Далеко краще написать свої власні повісті тому, хто спроможний, на ті ж самі [історичні] теми (Л. Укр., V, 1956, 21);
Орлюк прощався з селом і молодою дружиною. Ще цілий рік життя і смерть розкривались перед ним у битвах, перед якими мерхли всі битви, на які будь-коли спроможна була людина (Довж., І, 1958, 392);
// Який може, має можливості здійснити що-небудь.
Коли б батько сам був спроможний вирішувати це питання, він, безперечно, призначив би Катерині найбільшу суму (Вільде, Сестри.., 1958, 104);
// Який має певну природну здатність до чого-небудь.
Вчені вважають, що птахи спроможні бачити крізь шари хмар. Можливо, що очі птахів уловлюють ультрафіолетові промені, які не може бачити людське око (Наука.., 9, 1965, 41).
Словник української мови (СУМ-11)