спроможний

спромо́жний

-а, -е, на що і з інфін.

Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь.

|| Який має здібності до чого-небудь, уміє здійснювати, виконувати щось.

|| Який може, має можливості здійснити що-небудь.

|| Який має певну природну здатність до чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. спроможний — спромо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. спроможний — ЗДАТНИЙ, здібний, годний, який <�хто> може.  Словник синонімів Караванського
3. спроможний — СПРОМО́ЖНИЙ, а, е, на що і з інфін. Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь. Згідно з Ортегою, тільки філософське мислення, самоспоглядання спроможне вберегти істину від отруйних впливів політичної демагогії (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. спроможний — ЗДА́ТНИЙ (ЗДА́ТЕН) (який може, уміє робити, виконувати що-небудь), СПРОМО́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) перев. з не, розм., СУДНИ́Й діал., ЗДА́ЛИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. спроможний — Спромо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. спроможний — СПРОМО́ЖНИЙ, а, е, на що і з інфін. Який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь. Тільки свідомий і організований пролетаріат спроможний відвоювати народові справжню, не фальшиву свободу (Ленін, 8, 1970, 177)...  Словник української мови в 11 томах
7. спроможний — Спромо́жний, -а, -е, — ній, -я, -є Имѣющій возможность, средства.  Словник української мови Грінченка