спуджувати
СПУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, діал.
1. Лякати.
Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки).
2. Проганяти.
[Храпко:] Другий би давно його [діда] з двору спудив, а я держу, – хай живе!.. (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)