спуджувати
СПУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., діал.
1. Лякати.
Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (Казки Буковини.., 1968, 34).
2. Проганяти.
[Xрапко:] Другий би давно його [діда] з двору спудив, а я держу, — хай живе!.. (Мирний, V, 1955, 133).
Словник української мови (СУМ-11)