спуджувати

спу́джувати

-ую, -уєш, недок., спудити, -джу, -диш, док., перех., діал.

1》 Лякати.

2》 Проганяти.

Значення в інших словниках

1. спуджувати — спу́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спуджувати — СПУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́ДИТИ, джу, диш, док., кого, діал. 1. Лякати. Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки). 2. Проганяти. [Храпко:] Другий би давно його [діда] з двору спудив, а я держу, – хай живе!.. (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. спуджувати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
4. спуджувати — СПУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., діал. 1. Лякати. Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (Казки Буковини.., 1968, 34). 2. Проганяти. [Xрапко:] Другий би давно його [діда] з двору спудив, а я держу, — хай живе!.. (Мирний, V, 1955, 133).  Словник української мови в 11 томах
5. спуджувати — Спуджувати, -джую, -єш сов. в. спудити, -джу, -диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка