співгромадянин

СПІВГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч., книжн.

Людина, яка має разом із кимось спільне громадянство.

Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православ'я, але все-таки належав до тих заможніших та практичніших господарів, котрі вважали ліпшим бодай про око придержуватися православ'я (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. співгромадянин — співгромадя́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співгромадянин — -а, ч., книжн. Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співгромадянин — СПІВГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч., книжн. Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян). Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православ’я, але все-таки належав до тих заможніших та практичніших господарів...  Словник української мови в 11 томах