співгромадянин

СПІВГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч., книжн. Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян).

Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православ’я, але все-таки належав до тих заможніших та практичніших господарів, котрі вважали ліпшим бодай про око придержуватися православ’я (Фр., II, 1950, 149);

Золоті руки в наших дітей. І як же не схилитися перед величною мудрістю нашої рідної Комуністичної партії, яка.. дала змогу проявитися різноманітним здібностям наших юних співгромадян! (Літ. газ., 16.Х 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. співгромадянин — співгромадя́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співгромадянин — -а, ч., книжн. Громадянин тієї самої держави (стосовно інших громадян).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співгромадянин — СПІВГРОМАДЯ́НИ́Н, а, ч., книжн. Людина, яка має разом із кимось спільне громадянство. Староста хоч був, як і його співгромадяни, противником православ'я, але все-таки належав до тих заможніших та практичніших господарів, котрі вважали ліпшим бодай про око придержуватися православ'я (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах