співжиття
СПІВЖИТТЯ́, я́, с.
1. Спільне життя, спільне існування.
Бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі і швидко перейшли в приємне товариське співжиття (І. Франко);
Народи творять .. поеми – про мир і дружбу, світле співжиття, про серця радісне биття (М. М. Тарновський);
Під прозорими стінками скляного вулика розкривається багато важливих подробиць співжиття бджіл (з наук.-попул. літ.);
// Суспільне життя, його норми, звичаї.
В цивілізованім світі проста людина змушена поступатись частинкою особистості. Без цих жертв неможливе співжиття (В. Дрозд);
Всезнайка, зі всіма безпардонно запанібрата, .. Мариня була трудною у співжитті (Ірина Вільде);
// Тривале співіснування організмів різних видів, яке забезпечує їм взаємну вигоду; симбіоз.
При садінні тису треба пам'ятати, що це мікоризне дерево, тобто воно живе в симбіозі (співжитті) з мікоризними грибами, які постачають йому азот та інші корисні речовини (з наук.-попул. літ.).
2. Подружнє життя.
Все її співжиття з Аркадієм, оті довгі двадцять п'ять років, були самою тимчасовістю, самим очікуванням (Ірина Вільде);
Лізу він знав не перший день. Знав, що вона розійшлася з чоловіком на третьому місяці співжиття (М. Ю. Тарновський);
// Статеві зносини.
Словник української мови (СУМ-20)