співтворець

СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн.

Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.

Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Іван Ле і О. Левада);

І в мовознавстві, і в літературознавстві М. Т. Рильський був .. активним співтворцем ряду праць, що були здійснені в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка і в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (із журн.).

Значення в інших словниках

1. співтворець — співтворе́ць іменник чоловічого роду, істота книжн.  Орфографічний словник української мови
2. співтворець — -рця, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд.  Словник української мови в 11 томах