Великий тлумачний словник сучасної мови

співтворець

співтворе́ць

-рця, ч., книжн.

Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. співтворець — співтворе́ць іменник чоловічого роду, істота книжн.  Орфографічний словник української мови
  2. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Іван Ле і...  Словник української мови у 20 томах
  3. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд.  Словник української мови в 11 томах