співтворець

СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.

Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 208);

І в мовознавстві, і в літературознавстві М. Т. Рильський був.. активним співтворцем ряду праць, що були здійснені в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка і в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (Нар. тв. та етн., 2, 1975, 38).

Значення в інших словниках

1. співтворець — співтворе́ць іменник чоловічого роду, істота книжн.  Орфографічний словник української мови
2. співтворець — -рця, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Іван Ле і...  Словник української мови у 20 томах