співтворець

співтворе́ць

іменник чоловічого роду, істота

книжн.

Значення в інших словниках

1. співтворець — -рця, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Іван Ле і...  Словник української мови у 20 томах
3. співтворець — СПІВТВОРЕ́ЦЬ, рця́, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд.  Словник української мови в 11 томах