співіснувати

СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь.

Як у монументальному, так і у мобільному мистецтві реалізм співіснує з умовними, схематичними зображеннями (з наук.-попул. літ.);

Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали. Співіснувать з таким не мед (С. Воскрекасенко);

Рослини співіснують – це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. співіснувати — співіснува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. співіснувати — Співжити, бути добрими сусідами, не сваритися, не мати конфліктів.  Словник синонімів Караванського
3. співіснувати — -ую, -уєш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. співіснувати — СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Від перемоги соціалізму в першій країні до його перемоги у всесвітньому масштабі соціалізм і капіталізм житимуть поруч, тобто будуть співіснувати (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах