спіл
СПІЛ, спо́лу, ч.
1. заст. Спілка, союз.
* Образно. – Поміняймось серцями .. Поміняймось зараз, і наш спіл кохання стане віковічним (І. Нечуй-Левицький).
2. іст. Половинщина.
– То тільки моя десятина, а пшениця людська. Половину за спіл, другу за позички (О. Кундзич).
Словник української мови (СУМ-20)