спіл

СПІЛ спо́лу, ч.

1. заст. Спілка, союз.

*Образно. — Поміняймось серцями.. Поміняймось зараз, і наш спіл кохання стане віковічним (Н.-Лев., IV, 1956, 234).

2. іст. Половинщина.

— То тільки моя десятина, а пшениця людська. Половину за спіл, другу за позички (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 214).

◊ Бра́ти спіл у чому — те саме, що Бра́ти у́часть ( див. бра́ти).

Коні прихкали, неначе й вони брали спіл у герці, ставали гопки, били один одного копитами (Н.-Лев., VII, 1966, 240).

Значення в інших словниках

1. спіл — спіл 1 іменник чоловічого роду спілка рідко спіл 2 іменник чоловічого роду половинщина іст.  Орфографічний словник української мови
2. спіл — сполу, ч. 1》 заст. Спілка, союз. 2》 іст. Половинщина. Брати спіл у чому — те саме, що Брати участь (див. брати).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спіл — СПІЛ, спо́лу, ч. 1. заст. Спілка, союз. * Образно. – Поміняймось серцями .. Поміняймось зараз, і наш спіл кохання стане віковічним (І. Нечуй-Левицький). 2. іст. Половинщина. – То тільки моя десятина, а пшениця людська. Половину за спіл, другу за позички (О. Кундзич).  Словник української мови у 20 томах
4. спіл — ПОЛОВИ́НЩИНА іст. (оренда землі з віддачею половини зібраного врожаю власникові землі), СПІЛ. — То тільки моя десятина, а пшениця людська. Половину за спіл, другу за позички (О. Кундзич).  Словник синонімів української мови