спілий
СПІ́ЛИЙ, а, е.
Який поспів (про плоди, овочі, злаки і т. ін.); дозрілий, достиглий.
Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар (Л. Боровиковський);
Чорний дрізд у муравах шовкових Шукає спілих, медових ягід (М. Рильський);
Очі .. бачать рухливе золото спілих хлібів (М. Стельмах);
Ще не розпрощався [дуб] з торішньою одежиною – сухим кучерявим листям, серед якого де-не-де висіли спілі жолуді (В. Гжицький);
* Образно. Вже спілого літа він одвозив дядині кадубець меду (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)