спішний

СПІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який вимагає негайного виконання; терміновий.

Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Леся Українка);

– Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність, – цю роботу ніколи не зробити так швидко, як треба (Ю. Яновський).

2. Який здійснюється, робиться швидко, квапливо.

Почались спішні, але спокійні збори в дорогу (М. Шеремет);

Надто спішних висновків Білозуб робити не хотів (В. Собко);

// Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.).

– А ви тут глядіть, щоб до обіду було все готове, – наказав він Дарці й Якову і подався спішною ходою до стайні (Леся Українка);

Ішли [війська] спішним маршем, дні і ночі, майже не відпочиваючи (О. Гончар);

З коридора долинули спішні легкі кроки (О. Десняк);

// рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно.

Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я).

3. розм. Моторний, спритний (про людину).

Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. спішний — (який вимагає швидкого виконання) терміновий, негайний, (про справи) невідкладний, першочерговий, пильний, нагальний, книжн. екстрений, діал. наглий.  Словник синонімів Полюги
2. спішний — спі́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. спішний — Терміновий, негайний, пильний, невідкладний, шпаркий; (крок) КВАПЛИВИЙ; (на вдачу) промітний, спритний, моторний, скорохвацький.  Словник синонімів Караванського
4. спішний — -а, -е. 1》 Який вимагає негайного виконання; терміновий. 2》 Який здійснюється, робиться швидко, квапливо. || Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.). || рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно. Спішним порядком — терміново, негайно. 3》 розм. Моторний, спритний (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спішний — Наглий, нагальний, негайний, квапний, поквапний, невідкладний, незабарний, пильний, хапкий, хапливий, див. спонтанний  Словник чужослів Павло Штепа
6. спішний — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. спішний — Спі́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. спішний — СПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання; терміновий. Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Л. Укр., V, 1956, 352); — Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність...  Словник української мови в 11 томах
9. спішний — Спішний, -а, -е Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить.  Словник української мови Грінченка