спішний
СПІ́ШНИЙ, а, е.
1. Який вимагає негайного виконання; терміновий.
Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Леся Українка);
– Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність, – цю роботу ніколи не зробити так швидко, як треба (Ю. Яновський).
2. Який здійснюється, робиться швидко, квапливо.
Почались спішні, але спокійні збори в дорогу (М. Шеремет);
Надто спішних висновків Білозуб робити не хотів (В. Собко);
// Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.).
– А ви тут глядіть, щоб до обіду було все готове, – наказав він Дарці й Якову і подався спішною ходою до стайні (Леся Українка);
Ішли [війська] спішним маршем, дні і ночі, майже не відпочиваючи (О. Гончар);
З коридора долинули спішні легкі кроки (О. Десняк);
// рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (прислів'я).
3. розм. Моторний, спритний (про людину).
Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- спішний — (який вимагає швидкого виконання) терміновий, негайний, (про справи) невідкладний, першочерговий, пильний, нагальний, книжн. екстрений, діал. наглий. Словник синонімів Полюги
- спішний — спі́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- спішний — Терміновий, негайний, пильний, невідкладний, шпаркий; (крок) КВАПЛИВИЙ; (на вдачу) промітний, спритний, моторний, скорохвацький. Словник синонімів Караванського
- спішний — -а, -е. 1》 Який вимагає негайного виконання; терміновий. 2》 Який здійснюється, робиться швидко, квапливо. || Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.). || рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно. Спішним порядком — терміново, негайно. 3》 розм. Моторний, спритний (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спішний — Наглий, нагальний, негайний, квапний, поквапний, невідкладний, незабарний, пильний, хапкий, хапливий, див. спонтанний Словник чужослів Павло Штепа
- спішний — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- спішний — Спі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спішний — СПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання; терміновий. Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Л. Укр., V, 1956, 352); — Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність... Словник української мови в 11 томах
- спішний — Спішний, -а, -е Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить. Словник української мови Грінченка