спішний

спі́шний

-а, -е.

1》 Який вимагає негайного виконання; терміновий.

2》 Який здійснюється, робиться швидко, квапливо.

|| Швидкий, квапливий (про ходу, кроки і т. ін.).

|| рідко. Який минає, проходить швидко, непомітно.

Спішним порядком — терміново, негайно.

3》 розм. Моторний, спритний (про людину).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

спішний — (який вимагає швидкого виконання) терміновий, негайний, (про справи) невідкладний, першочерговий, пильний, нагальний, книжн. екстрений, діал. наглий. Словник синонімів Полюги
спішний — спі́шний прикметник Орфографічний словник української мови
спішний — Терміновий, негайний, пильний, невідкладний, шпаркий; (крок) КВАПЛИВИЙ; (на вдачу) промітний, спритний, моторний, скорохвацький. Словник синонімів Караванського
спішний — Наглий, нагальний, негайний, квапний, поквапний, невідкладний, незабарний, пильний, хапкий, хапливий, див. спонтанний Словник чужослів Павло Штепа
спішний — СПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання; терміновий. Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Леся Українка); – Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність, – цю роботу ніколи не зробити так швидко... Словник української мови у 20 томах
спішний — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
спішний — Спі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спішний — СПІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання; терміновий. Хтось не одписав одразу, бо мав багато спішної писанини (Л. Укр., V, 1956, 352); — Я дотримуюся тієї думки, що, коли в спішній роботі є серйозність... Словник української мови в 11 томах
спішний — Спішний, -а, -е Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить. Словник української мови Грінченка